Посестри. Часопис №169 / Пора міфології

Виповзає і виповзає

золотоперий дракон

із власної пащі.

 

Дні позад нього

(гнізда старі)

із чорного шовку.

 

 

Вістря списів димлять

у руках пониклих.

Прислухаються трави

до прозорих потоків сердець,

що углиблюються

підземно.

 

Тіні тіл

зійшли з табунів –

кучугури болю

по степах біліють.

 

Пора міфології –

поглинає сам себе дракон

(поглинає чи вивергає?) –

 

бутони повітря, води і вогню

розквітають глибинно і повно

урівень душі.