Посестри. Часопис №20 / 5. VIII. 1942

пам‘яти Януша Корчака

Що робив Старий Лікар
у вагоні для худоби
що їхав до треблінки 5 серпня
протягом кількох годин кровообігу
крізь брудну ріку часу

не знаю

що робив Харон добровільний
перевізник без весла
чи роздав дітям решту
задиханого подиху
і залишив собі
лиш мороз по спині

не знаю

чи брехав їм наприклад
малими порціями
знеболювальними
вишукував у спітнілих голівках
полохливих вошей страху

не знаю

але зате але потім але там
у треблінці
весь їхній жах увесь плач
були проти нього

ах то було вже тільки
декілька хвилин тобто усе життя
чи мало це чи багато
не було мене там не знаю

побачив Старий Лікар раптом
що діти стали
старі як він
щоразу старші
так мусили
наздогнати сивину попелу

тож коли його вдарив
наглядач чи есесівець
побачили що Лікар
став дитям як вони
щорозу меншим і меншим
аж поки не народився

відтоді разом зі Старим Лікарем
повно їх ніде

знаю

pamięci Janusza Korczaka

Co robił Stary Doktor
w bydlęcym wagonie
jadącym do treblinki dnia 5 sierpnia
przez kilka godzin krwiobiegu
przez brudną rzekę czasu

nie wiem

co robił Charon dobrowolny
przewoźnik bez wiosła
czy rozdał dzieciom resztę
zdyszanego tchu
i zostawił dla siebie
tylko mróz po grzbiecie

nie wiem

czy kłamał im na przykład
małymi dawkami
znieczulającymi
iskał spocone główki
z płochliwych wszy strachu

nie wiem

ale za to ale potem ale tam
w treblince
całe ich przerażenie cały płacz
były przeciwko niemu

ach to było już tylko
ileś tam minut czyli życie całe
czy to mało czy dużo
nie było mnie tam nie wiem

zobaczył Stary Doktor nagle
że dzieci się stały
stare jak on
coraz starsze
tak musiały dogonić siwiznę popiołu

więc kiedy go uderzył
askar czy esesman
zobaczyły że Doktor
stał się dzieckiem jak one
coraz mniejszym i mniejszym
aż się nie urodził

odtąd razem ze Starym Doktorem
pełno ich nigdzie

wiem


 

© Copyright by spadkobiercy Jerzego Ficowskiego