Посестри. Часопис №121 / «Квітне магнолія в чужому саду...»

Квітне магнолія в чужому саду.

Хочеться вмерти, але доводиться говорити

ротом, повним каміння і цвяхів,

ротом, повним крові.

Вимовляти слова замість тих, з кого вийнято душу.

Як довідатися, що вони хотіли сказати?

Говори, поете,

говори, хоч не маєш ніякого права,

а коли стане зовсім нестерпно –

спльовуй кров крізь каміння та цвяхи.

І говори далі.

 

Серця розчавлене яблуко не тримається купи.

Квіти гордо відкриті до весняного сонця.

Безсоромність природи.

Сором живих.

Гостре каміння слів

у пересохлому роті.