Посестри. Часопис №120 / несеться
зрештою відпускаєш руки
спочатку звісно тримаєшся опираєшся шукаєш ногою педаль гальма
але це все тільки псує тому зрештою відпускаєш
хай несеться з найвищої гірки залізний паровозик
що тут зрештою зробиш
хіба дотерпиш до самого кінця перш ніж злетиш знову за рахунок інерції
хіба на закони фізики і залишилося покладатися
закони логіки закони природи закони статистики
принаймні якщо ти гора в якій страшенно багато каміння
в тебе є спуск і підйом
і якщо ти сіль то ти
і сльози образи, і піт коханців
а якщо ти вода і тебе не наділено формою то принаймні силою давати життя тебе наділено
а якщо тобі до всього ще й мову дано
то хоча ти тільки й маєш у пам'яті що безформну купу каміння
зате можеш будь-яку просту істину
гаптувати сяйвом місячним
вимережувати як хустку сузір'ями
як парость виноградної лози плекати
і що тобі ті закони фізики
можеш і паровозик відірвати від рейок підкинути в небо на черговій вершині
тільки руки для цього доведеться відпустити
відпускай
несеться
