Посестри. Часопис №22 / Усе просто

Ми не припинили вірити. Гарний вигляд мали 
хлопці з республіки поетів, молоді євреї запускали
бороди, хтось тихо казав: відрядили у санаторій. 
Сільські вчителі, куплені за п’ятсот злотих,
після роботи і співів у хорі,
писали листи на польське радіо, поїзди раптом
не вертались в депо, села втікали до міст. За шибкою
тремтів подих змерзлого чоловіка, хтось міркував, 
читаючи гороскоп в англійськім журналі: чи буде
йому там добре? Дружини сивіли зимою, виглядаючи в дверях
чоловіків, які верталися тільки для того, щоб
забути про все. Ми не припиняли вірити,
що свіже гірське повітря не стане пласким
натяком політичним.

                                                 21 XI 1969