Посестри. Часопис №53 / «Господи заквітчаний трояндами...»

Господи заквітчаний трояндами  
вбраний в павутину і росу  

я тобі через корчі та ями  

десять куль між ребер принесу  

  

де взялись якого поля ягоди  

хто зростив їх випестив як слід  

вилетіли від сваволі п'яні  

з жалами холодними як лід  

  

Господи палкий та розчарований  

з терням на високому чолі  

як тобі ходити у короні  

босим по розпатраній землі  

  

запахи людського і горілого  

вітер кине м'ячиком в лице  

Господи світи і рясно квітни 

поки нас інерція несе  

  

поки цифри множаться у матриці  

поки ранок спи мій Боже спи  

втриматися б – та за що триматись  

за пелюстки краплі за шипи