Посестри. Часопис №12 / «Самотність – це вид безсоння...»

Самотність –

це вид безсоння,

із холодними пальцями,

із сухими очима,

що жодних їм постатей в темряві.

Люди відходять –

як гаснуть вікна в будинку навпроти.

Перекидаєш серце,

як подушку із ніг у голови,

поки сниться решті

ілюзія присутності іншого,

аж так тривала,

що, здається, заходить на вірність.

 

Там, у сні, промовляють

складно, безладно, владно...

кому як смакує,

аби лишень не ввірвалося.

Безсонню кінця немає.

Безсмертя його означене дійсністю,

що була, і є, і ще буде.

 

Невсипуща сторожа

лічить на стелі

відблиск заблуканих фар.