Посестри. Часопис №116 / свідки

                                                    деревам, постраждалим від обстрілів

 

у цій країні свідчать навіть дерева.

обіймай обережно, просить ясен

окрай дороги, тепер і ласкавість ранить.

рани довго болять, як опалі горіхи,

зелені, мов липень у якому розверзлася

прірва і її не здолати, шепоче горіх,

голий-голий. я оглухла, говорить акація,

завмирає навшпиньки, видивляється серпокрильців; бачить – але не чує.

в мене опіки третього ступеня,

стогне ялина, тут все на світі дихає жаром, як розпечена паща дракона,

він мене поглинає.. яка я

серед вас надто ціла, чому – тихо каже свидина, і заломлює листя, зсихається

ізсередини від провини вцілілого.

пил клубочиться. припорошує сіль

їхніх свідчень кубловинням мовчання.

хто нині почує дерева?

хто візьме їх за свідків до суду?

 

6.07.23, Львів, Парк культури