Посестри. Часопис №115 / Що ти в мені знайшла?

Запитую про це у фіолеових склянок

що повні моїх відображень enface

розведених сльозами кладовищ Триміста

 

Я дмухаю в опуклий меніск щоб на обличчі побільшало зморшок

після блідих слідів твоїх пальців які малювали

на моїй шкірі літери віддзеркалених неонових вогнів

які нахабно заглядали до нас у вікна провінційних готелів

 

Ти вже не перечіплюєшся через букети

ми не ворожимо на розкиданій білизні якою буде погода цього літа

ти не озброюєшся календарями

і не б’єш навідліг іменами дітей

які зачаті на білій піщаній горі

витікають з-під наших повік

і встотуються в облатку

коли ми стоїмо спиною до ялинки