Посестри. Часопис №111 / «Я не ношу з собою парасольку...»

Я не ношу з собою парасольку

від дощу я ховаюсь у твоєму животі

приймаю позу ембріона

і смокчу палець

 

Коли починає гриміти

я бачу блискавки в твоїх очах і дихаю озоном

на тебе переходять запах і смак

середземного моря де в теплих краях

я охолоджував гарячий лоб чорнилом

ти натирала мене бальзамом перед кожним запливом за буйки

повернувшись я лизав твій пупок

язиком просякнутим сіллю що кристалізувалася у вигляді хлопчика

якого в Брюсселі щоденно вдягають інакше

бедра наче великі навушники обіймали мою голову

у вушних раковинах замість моря шуміла твоя кров

яку штовхало ядерне серце матері

ближче до полудня молоді торговці з засмаглими торсами

продавали варену кукурудзу

солодкі булочки з ягодами

 

найновішу платівку «Пінк Флойд»