Посестри. Часопис №107 / Есей про ідентичність

Цвіли дикі черешні, груші й терен.
На полонинах іще лежав сніг.
Руді букові ліси з домішкою фіолету.
Пронизлива синява. Маленькі хвилі затоки
Вдаряли в опори порожньої пристані.
Рибний ресторанчик. Дерев’яне колесо в стелі.
Зона тиші для молодих модрин і берез.
Розстібнувши чорні ремені безпеки,
Вони, абсолютно різні, йшли, розтинаючи 
                                                         прозорість.
Вільні, несли в собі колишні сезони.
Припнутий, скрипів екскурсійний катер.
Ідентичність металу, лаку, бетону й води