Посестри. Часопис №106 / На слова Йова

Людина, що від жінки народжена, короткоденна та повна печалями

 

Зачинають людину у срамі, не в храмі,

І народжують з болем, і ледь животіє,

Боязливо, невпевнено, аж звиродніє;

І конає як тінь, що без сонця на грані.

 

Тож від тої істоти, мій Боже безсмертний,

Ти і сам і хвала собі, сам собі слава,

Ти живеш понад нами, а прагнеш лукаво

Похвалу і кохання із смертного здерти.

 

Я з Твого милосердя постійно дивую:

Херувим цим вражає, безодня кебети,

Прірва мудрості, з ним теж простує

 

Серафим огнекрилий і ловить в лабети.

Дай в щедроті своїй, мій Господь велелюбний,

Те, що мати велиш – й повернемо без згуби.