Посестри. Часопис №103 / Пісня XVI (Із першої книги)

В королів є влада над людьми велика,

Та й над королями також є владика,

Що усім цим світом і людьми керує,

На землі й на небі вічно владарює.

 

Кожен має щастя з Божого веління:

У того безмежні землі, володіння,

І йому шляхетний рід – найголовніше,

Іншому, знай, добра слава – наймиліше;

 

В того друзів більше. Тільки смерть єдина

Справедлива в світі – будь-яка людина,

Стрінувшись із нею, не зведеться вдруге,

Бо для смерті рівні і пани, і слуги.

 

А над ким нависне меч на волосині –

Страв смачних не стане їсти на гостині,

Під солодкі співи той заснуть не може,

Лиш бідак спить міцно, хоч і кепське ложе.

 

Той, хто не захланний і багатств не має,

Бурю серед моря сміло зустрічає.

Не боїться зливи, не боїться граду,

Спеки і морозу, неврожаїв саду.

 

Вже й дельфінам тісно стало в морі нині,

Бо на нім будують замки на твердині:

З челяддю господар взявся за роботу,

Мешкати на суші втративши охоту.

 

Не сховатись пану від тривог ніколи

Ні за стіни замків, ні за частоколи;

Кораблем плистиме чи в сідло він сяде –

А за ним тривоги, і немає ради.

 

Та коли ні мармур, ні єдвабні шати

Не спроможні болів серця лікувати,

То не треба в світі заздрити нікому.

Що буває краще батьківського дому?