Посестри. Часопис №103 / «хліб замісила – руки по лікті...»

хліб замісила – руки по лікті

у борошні. теплому. білому.

у тополиному літі, розлитому

щедро попідпарканням і тином.

як молоко. як сивина. як чекання

дотику, що не відбудеться. і не

забудеться. стане навічно завмерлим

перед щокою в густому дзумінні повітря.

..

котиться пух. клубочиться.

затоплює стопи. літо підходить як павідь –

глухе й незупинне. хліб підростає.

чекання нагорблює лоно.

..

дотик не станеться. більше не станеться, чуєш.

скільки не дихай. не бий кулаками повітря.

точка його завмирання незсувна, незрушна.

..

зсохла хлібина із крихітним ходом від кулі.

 

3.06.23, Люблін