02.06.2022

Посестри. Часопис №10 / вірш про піший перехід

вірш про піший перехід

 

Їхав по скрижанілому хребті ночі

(далекого прямування як повзун застібки-блискавки)

автобусом напрямку Варшава – Перемишль

котрий назавжди спізнився в моєму вірші

 

І ячмінь світанку вростав мені у повіко

пішки волік себе на другу сторону

тягнув валізу на коліщатах

того що було і вже не повториться

 

На пропускному пункті згубив

почорнілу годину посеред болота ночі

ловив попутку до Львова на вокзал

рукою мацаючи світло автомобілів

 

І там у станційній флуоресцентній залі

з барним табуретом замість трону

спокушав долю

Нерішучий

з яблуком на долоні

 

Але без корони

 

 

Копіюючи фрагмент, будь ласка, долучіть цей текст:
Джерело тексту: Пестка В. вірш про піший перехід // Посестри. Часопис. 2022. № 10

Примітки

    Пов'язані статті

    Loading...