Посестри. Часопис №1 / Волинню

ВОЛИННЮ

 

монотонно кінь шию здіймає

грива сива струмує у ритмі

коліс коліс

покіс

 

сюркоче в півсні неохоче

дібровним і лучним шляхами

долом долом

полем

 

надвечір’ям в стернищ перечепи

повня темно-червона

гукаю

золото короваю

 

ні хуху, ні духу, ні сну, лиш колеса

млява ніч ява повновода

гукаю золото короваю

гукаю лукою долом полем золото короваю

 

PRZEZ KRESY

 

monotonnie koń głowę unosi

grzywa spada raz po raz rytmem

koła koła

zioła

 

terkocze senne półżycie

drożyną leśną łąkową

dołem dołem

polem

 

nad wieczorem o rżyska zawadza

księżyc ciemny czerwony

wołam

złoty kołacz

 

nic nie ma nawet snu tylko kół skrzyp

mgława noc jawa rozlewna

wołam kołacz złoty

wołam koła dołem polem kołacz złoty