Напередодні свята,
коли люди метнулися по крамницях,
виносячи звідти шпроти, смажену рибу,
шинку й горілку з перцем,
якийсь дивак, озутий у модні черевики
(такі тиждень тому були викинули
в універмазі «Україна» – двадцять два
п'ятдесят з навантаженням – дитячі штанці
вісімнадцятого розміру), облився чортівнею
і підпалив себе.
О, він горів, як порося, смалене примусом, –
налетів на людей, що культурно собі стояли
в черзі за цитринами,
порозбігались усі, як один:
від нього так несло смаленим –
носа було навернути ніяк.
На щастя десь узялося кілька міліціонерів,
одразу вкинули його в машину
і помчали в бік Лук'янівки.
А черги ми таки достоялись. Аякже:
що то за святковий стіл без цитрин?

Рятуючись од сумнівів,
б'ю телеграму собі самому:
вчасколивесьрадянськийнарод
івсепрогресивнелюдствоготується
гіднозустрітичерговийз'їздкпрс
бажаю тобі великих успіхів,
щиро заздрю, що ось уже тридцять років
ти живеш у найщасливішій у світі країні.
Але й після цього досада не минає.
Тоді я примушую себе пригадати,
що міжнародня обстановка
сьогодні складна, як ніколи,
і заспокоююсь.
 

хочу я побувати у своєму лісі

але щось ускладнилося

немає прямої дороги треба

пересідати чекати під

дощем

 

це далі ніж здавалося але

я узяв воду й бутерброди

книжку без назви

 

щоб мій ліс для мене зашумів

розрадив подав стежку

закружляв зі мною

або принаймні

покивав головою

 

а він з мене сміється

як слон

в казці

 

стоїть і сміється

вже відкрито

резервацію квитків

на рейс «Титаніка»

 

є також

реєстрації на екскурсії

до уламків «Титаніка»

 

і реєстрації на екскурсію

до місця

де загинула

екскурсія

взаємопроникнення світів виявляється нормою

крізь пергамент поета продирається світло

точаться запевнення підлість буде покарана

шляхетність удостоїться нагороди

 

старому поету відомо що добро народжується із болем

старому поету відомо що вірш народжується із болем

старому поету відомо що люди народжуються аби пізнати

марноту і категорично її оскаржити

Нездорова це справа

писати вірші

 

Здоровіше

забивати голи

 

Письмо породжує

почварний Невроз

 

Гарно забиті голи

очманезно западають у душу.

 

Чудово написані вірші

запиваються полиновою настоянкою над могилою.

 

Почварний Невроз викликає непотамовану

пристрасть до забивання гола нового і ще й іще

я щодня боюся тебе

а ти боїшся мене

аякже це антипобачення

не могло б минути безболісно

 

чи ти безперечна красуня

чи ти безсердечна потвора

задушиш мене вирвеш нирки

що з того всього

 

я боюся тебе ти боїшся мене

чи ти зі мною а я з тобою

у Паніці?

 

перед повним відрізанням коріння?

 

на кордоні звідки не повернутися?

Новина! Утворилася партія

канібали за багатовекторність

перше в списку хлопча щуплувате

із гнійником понад оком

а програма вповні спокуслива

за права на вільний кіднепінг

там не йдеться у жодному разі

про можливе взаємне зʼїдання

власне там ні про що не ідеться

бо ніхто і програми не знає

це наш найдивовижніший козир

каже хлопець із гнійником

із чорною пташкою на обличчі

яка дзьобом розʼятрює рану

уже таку величезну

що можна в ній загніздитися

але тільки крилом поводить

відлітаючи куди-інде

на котрийсь інший острів

у нас не бачений досі   

 

Це обличчя є мозком партії

із ціллю гнійною пусткою

                                                      Лідії Жуковській

 

Я зустрів їжака-джентльмена

він вийняв із себе голки

і постав переді мною голим

мене охопив раптовий сміх

голий їжак це вибух

фантазії та чогось там іще

я кажу йому: їжаку

А він: хлопче, юначе, отже, коректно – їжаче

потребую чуйності

перепису кісточок

і поцілунку у спинку

 

Я схиляюся над їжаком

я цілую цю дивну тварину

в середину спинної струни

яка тепло вібрує під шкірою

наче арфа

ми несли свободу

стискали пальцями крильця

так міцно

що аж облітав пилок

 

кожен тримав свою

у кого більша

у кого менша

а в кого і геть крихітна

 

декотрі вже й не виривались

дивилися приреченими очима

в яких ані туги ні муки

сама порожнеча

сам терпець

 

ми несли свободу

щасливі й збуджені

ми пишались собою

ми нарешті її впіймали

і тепер уже не відпустимо

 

нізащо

до кінця