Посестри. Часопис №230 / Число Пі

Дивовижне число Пі

три кома один чотири один.

Всі його дальші цифри також початкові,

п’ять дев’ять два адже не скінчаться ніколи.

Не дозволяє охопити шість п’ять три п’ять поглядом,

вісім дев’ять лічбою,

сім дев’ять уявою,

а навіть три два три вісім жартом, або ж порівнянням

чотири шість із будь-чим

два шість чотири три на світі.

Найдовша земна змія через кільканадцять

                                                                                      метрів уривається.

 

Так само, хоч трохи й пізніше, чинять змії казкові.

Процесія цифр, що складають число Пі,

не зупиняється на краю сторінки,

здатна тягнутися по столі, крізь повітря,

через стіну, листок, пташине гніздо, хмари, прямо в небо,

через усю небесну здутість і бездонність.

О, який же короткий – просто мишачий – хвіст комети!

Який кволий промінчик зорі, що викривлюється

                                                                                              в найменшому просторі!

 

А тут два три п’ятнадцять триста дев’ятнадцять

мій номер телефону твій розмір сорочки

тисяча дев’ятсот сімдесят третій рік шостий поверх

кількість мешканців шістдесят п’ять грошів

обхват стегон два пальці шарада і шифр,

у якому защебетав соловейко – пішла луна гаєм

разом із прохання до всіх зберігати спокій,

а ще земля і небо проминуть,

але не число Пі – що-що, а не воно,

воно все ще своє непогане п’ять,

неабияке вісім,

далеко не останнє сім,

підштовхуючи, ах, підштовхуючи мляву вічність

до тривання.