Посестри. Часопис №143 / Формула нескінченності

У далекій перспективі наше майбутнє – наче вогник, і його сила залежить лише від наших намірів. Про нескінченність можна говорити патетично та піднесено, а можна її окреслити буденно простим олівцем у зошиті з математики. Чого ми не розуміємо – те ми пояснюємо собі власною фантазією.

А Юстина Томська, польська поетка, саме в такий невимушений спосіб, майже по-дитячому, говорить про речі начебто вічні і начебто нескінченні:

І оту на листку записану формулу  
нескінченності,  
якої я ніколи не пам'ятаю, 
і яку мені батько пояснював у третьому або четвертому класі. 
 
(Саме тоді коли людей навчають про  
нескінченність, а тоді моментально  
з’ясовується, що всі можливості вибору  
обмежені.) 

У вірші Лесика Панасюка цей неперервний процес перероджень – теж нескінченний із людського погляду – описаний дуже натуралістично через перебіг змін станів матерії, бо ж як інакше побачити час?

А серце 
що серце 
порожня каструля 
дзвенить при кожному необережному рухові 
а зараз і воно сховалось 
 
Навіть липень тепер який 
не читає тобі твоїх улюблених поетів 
навіть не говорить до тебе 
забирає людей 
забирає пальці 
забирає серце  

У випуску з превеликою радістю вітаємо Юрія Винничука, з яким провадить розмову Олена Олійник. Його містифікації та літературні перевтілення – особлива риса авторської манери, яку так шанують і шукають читачі. Гостює в нас також відомий український прозаїк Євген Пашковський із текстом «Ростов – Одеса». Поволі повертається доробок цього унікального автора до читацького поля зору, і заслужено: автор суперечливого та вольового тексту потрібний у такі тяжкі часи. Завершуємо номер черговим уривком із «Українських читань» Лешека Шаруґи, який минулого року відійшов. Завжди пізнавально придивитися, як прочитує українські видання польський читач.