Посестри. Часопис №227 / Ковзани (die Schlittschuhe)

Де твої ковзани, Гердо? –

сміявся він, коли вона їх забула.

А хотіли ж кататися за Glasserplatz.

Від снігу біліють, біліють дахи.

Білими були її стегна, чорним – волосся,

подих, шепіт: тікай звідси.

Росіяни вкочувалися, втискалися в Grünberg.

Червоне вино, біле вино, скло і кров.

Він блукав навмання в чагарях, неголений,

через гори, замшіле каміння,

десь утік, десь віднайшов себе.

Блукав навмання списками переселених,

шукав її через Червоний Хрест.

Wo sind deine Schlittschuhe, Gerda?