Посестри. Часопис №227 / Штани

Навіть не знаю, куди тебе забрали
у поспіхом підігнаних вагонах.
Я б хотіла вислати тобі ті спортивні штани,
які ми разом вибрали.
З дому йду бігом до магазину
вулицями, повними трупів.
Учора в рові я знайшла якесь ганчір’я –
чиюсь весільну сукню.
Кажуть, що загортають боєприпаси в шовк,
аби вберегти від вологи.
Сьогодні я розжилася молоком, і ми пили білу каву,
яка смакувала як наша
на високому березі Бугу.
Вже сорок четвертий, кажуть, що війна закінчиться,
що ти повернешся.