Посестри. Часопис №218 / 26 – II (11 – III). II

Прийшли попи, диктатори (о сором!), – 
якраз всі ті, кого Ти не любив. 
І хтось Твоє погруддя встановив 
поміж монастирем, поміж собором.

 

Стоїш. У далеч дивишся з докором...
Який огонь в душі Твоїй горів,
коли будив Ти, кликав кобзарів
з насильством биться, з царствами, з терором!

 

Ну що ж. Тарасе! Рад єси, не рад –
дивись, який в господі нашій лад, 
в сім'ї великій, у громаді вольній.

 

Дивись. Мовчи. Хоча б схотів і їсти –
нічого не кажи Первопрестольній. –
Бо ще й Тебе пошиють в шовіністи.