Посестри. Часопис №193 / однокрилий

жив для польоту

іншим собою після втрати прапіслязображення на сітківці

 

магістр Стшемінський замкнув йому очі лакомі

і йшов п'яний чіпляючись за світло з-за мислення

 

від чорного квадрата до мух Ліннея

від ілюзії відходив на Схід

 

Туди прямуємо, де ми є

промовляла у ньому твар людська

 

він приставав не від втоми

чинячи старість духовною практикою

 

перше задивлений у власний слід

тепер сухий листок примічав на ньому

 

працею без продиху спокушав купця

на камінь що придушує його совістьКурсивом виділено цитати з поезії Анджея Струмілли.[1]

 

чорнота стала йому молитвою

а світлота попломеневою

 

чим далі він йшов тим дужче він наближався

вівтарі маліли

 

спопелілі вуста витишували слова

вибляклі очі губили пензель

 

я малював крила

нині лечу

 

(Приписано для Анджея Струмілли)