Посестри. Часопис №187 / Підготування

Ще один рік підготування.

Вже завтра сяду до праці над великим твором

У якому моє століття з’явиться, як було.

Cонце буде у ньому сходити над правими і неправими,

Весни і осені будуть наставати непомилково одні за одними,

Дрізд буде будувати в мокрих хащах гніздо, виліплене з глини,

І своїй лисячій натурі не будуть навчати лисиці.

 

Та й усе. На додачу: армії, що біжать по замерзлих рівнинах і викрикують 

                                                                                                                          прокляття

Міріадо-голосим хором; дуло танка,

Що бовваніє на розі вулиці; в’їзд у сутінках

Поміж сторожові вежі і дроти табору.

 

Ні, це не буде завтра. Через п’ять, десять років.

Все ще забагато думаю про заняття матерів

І про те, чим є людина, народжена з жінки.

Звивається у клубок і затуляє голову,

Коли її кóпають важкими чобітьми; горить ясним полум’ям,

Біжучи; бульдозер зсуває її до глиняної ями.

Її дитину. З ведмедиком в обіймах. Зачату в розкоші.

 

Я не навчився ще говорити так як треба, спокійно.

А гнів і милосердя шкодять рівновазі стилю.

 

10 Poems and a Fragment by Czeslaw Milosz.

Copyright © **** Czeslaw Milosz, used by permission of The Wylie Agency (UK) Limited.