Посестри. Часопис №166 / «Я вільна тільки в час метаморфози...»

Я вільна тільки в час метаморфози,

Коли закони інші, ніж завжди,

Коли зненацька випрозрілі сльози

Стають тонкими лезами слюди –

І надтинають те, чого немає,

Немов із талих вод зрізають слід.

І діється, і волю переймає,

І мерехтить, і воздається світ,

Побачений неначебто уперше,

Мов криги сіль, що в льодостав пливе.

Я вільна лиш воскреснувши, і вмерши,

І знов перетворившись у живе.