Посестри. Часопис №166 / Фронт

Я бігла крізь ліс, а вони, роздягнені, лежали між деревами,

багато було

цих людей.

 

Шинелі з них познімали, ходили по селу,

продавали.

Ніхто не хотів купувати,

бо це з трупів.

 

І невідомо було, хто з них радянський, хто німець.

І невідомо, чи це німець, чи поляк.

На шиях в них були хрестики, медальйони, ланцюжки,

 

в декого – чотки.

Ніхто не робив їм ні хреста, ні могили.

Хіба що прибрали, аби так не лежали по лісу.