Посестри. Часопис №162 / Епос

                                                               Пані Марії Павліковській

 

Може, то дзвенять диводзвони,

Може, з дива мчать дивожони?

Може, то яругами і ярами

Кінь страшний почав перегони?

 

Небо розтяв серп золотавий,

Стали скляні в глибині чаростави,

Бринять пурховінці, темнаві тіньці,

Танцем беруться зелені трави.

 

В ріг засурмить в темне вбраний стрілець,

З хащ ревоне білочернець-телець,

Вийде кошлатий, аж кров задзюркоче,

В місяць рогатий втупивши очі.

 

Звір прасвященний дико завиє

І кінцесвітня буря наспіє.

Гей, отче-Биче! Чую я! Чую!

Телець в Зодіаку реве і зоріє.