Посестри. Часопис №156 / Мама
*
плив я
пив і виплював
щоб вигукнути:
водо!
*
занадто глибоко було
мама витирає мені
воду з лоба
*
падаю з дерева
занурююсь в падіння
знуджує мене падання
набита слива пульсує
видінням
мама прикладає
холодний ніж
*
зменшити
подрібнити
розпестити
пропісочити
ім’я
може тільки
вона
*
не бачу
очевидно
сипав перець
проти вітру
*
діти приречені на плями
мама
миє
намащує
мов короля
*
мама збирає шумовиння
з мене
*
мама даcть мазь
від свербіння часу
мама заглушить
марнослів’я часу
*
мама
перед сном
нашіптує мені щось
на око
*
мами немає
немає з ким говорити?
немає про що говорити?
немає чим говорити
мами немає сьогодні
бо вона проходить
зарослою звуковою доріжкою
– граєте в мовчанку?
*
за мамою
випали
виламалися
втекли
від мене двері
немає ні підтримки
ні відкриття
є вихід
але як вийти
і залишити
все
ось так
проминутися
*
перший раз
перший раз
перші рази
але не про це я хотів
цього разу
*
проходить
а будинки
їй плескають
вікнами
*
що тобі випалило
дірку?
сховав
недопалок до кишені
блукає там
якби викинув
усе навколо
зайнялося би
мною
полагодь мене мамо!
*
де ти
сховалася?
адже
добре знаєш
*
вогняне коло
по траві
котиться
занадто
кругле
вирізане
дитині
мама
визначає стежку
виходу
мама мапа світу
*
мамо це я
дитина
п’яна туманом
туман в дитині
вдарив я Бога
туман розірвався
надвоє
*
нехай розійдуться
нехай не засуджують
розвести пальці широко
так щоб грали
на чотирьох кінцях світу
або на шести
мама знає
що в мене замалі долоні
*
у цій стиглості
немає ні ядра
ні порожнечі
після ядра
тільки солодка м’якість
від початку
до кінця
*
мама сплела кошик
очеретяний кошик
уносить
кам’яні скрижалі
тяжка спадщина
від батька
вони погнуться
будуть зламані
проте зростуться
і знову зламаються
*
вночі мама
йде на небо
протирає місяць
вночі мама літає
розпорює темряву
блакить латає
