Посестри. Часопис №134 / Столиця

I

Ой ти вулиця, вулиця...

У містах, де хрест угорі:

Твої вікна сяють, фудуляться

Як зіниці кота, що полює о цій порі.

 

II

Перехожих юрма, у жалобі вугільній

(Колір стоїків чеснихЧорний колір одягу християни перейняли від стоїків. (Примітка Норвіда).[1]),

Але кожен спішить, обганяючи звільна

Серед криків партесних.

 

III

Рухів є тільки два, жестів – два лишень:

Фабрикантів, що за вигодою мишкують,

Й поквитованихТих, що отримали квитанцію – підтвердження виконаної роботи. [2] за роботу, у той же день,

Котрі, у тріумфі, раюють...

 

IV

Дві конвульсії і два образи – без образи:

Заздалегідь закупленого – Едему.

Або заводського екстазу фази –

За... кусень хліба. Така дилема.

 

V

Йде араб, наче жрець, нахиливши голову, як непрості,

Серед хмарного сяє людей потоку;

Білий, немовби статуя зі слонової кості:

Подивлюся на нього... Дам відпочити  о к у!

 

VI

Йде процесія, похорон тихо плине

Не-талованим без-насильним кроком;

Я піду за ним, жестами відпочину,

Відпочину – о к о м!..

 

VII

Або – не дивлячись на вісповані ближніх лиця –

Зрину думкою до небес:

На тлі лазурі повітряна куля яриться;

Поміж хмарами?..  х р е с т!

 

[1]Тих, що отримали квитанцію — підтвердження виконаної роботи.