Посестри. Часопис №130 / Я твоя згубна звичка

Як тільки ти прокидєшся одразу тягнешся за мною

і знаходиш в зім’ятій пачці гульденів

якщо щипає кінчик язика ти знаєш що я поруч

а ця зім’ята купюра на самокрутки не була витрачена даремно

 

нині ти під душем змиєш з себе будь-які сподівання

намастиш фірмовим кремом

загубиш в бабській писанині з вірою в in vitro

 

якщо за чверть години я не зателефоную

ти вдариш лобом в скло барної стійки наче у віко труни

випадково перекинеш пляшку коньяку

на стільниці намалюєш мою карикатуру

 

ти згорнешся в кутку як ембріон

загасиш недопалок на обшивці

подумаєш про шнур від праски

яка ще гаряча від вранішнього прасування

пом’ятих спогадів з Хорватії