Посестри. Часопис №115 / Мати
Ти казала, що у вас було лише залізне ліжко
ковдра холодна мов щоки Сталіна
коли наказали вам довго стояти скорботно похилившись
і все-таки ти відкрилася хлопцеві
від якого в мене ніс і, здається, почуття гумору
Великі поети пишуть, що ти першою показала мені місяць
а я хотів би побачити його в твоїх очах
коли ти кохалася з моїм батьком
який в пилюці повернувся розносячи листи
написані ще хімічним олівцем
тоді ти вірила в кохання і вірність тих
хто мав зачіску під Преслі
а погляди виражав кольором шкарпеток
Коли я ріс під твоїми грудьми чимдалі збільшуючи твій живіт
я чув як ти прощалася з батьком що йшов на комуністичну демонстрацію
і молилася аби в нього не влучили камінням ті хто тоді можливо знав менше
але не помилявся як керівна сила
Кожного вечора заколисували мене ваші мрії
про кімнату з кухнею і коридор у якому гості залишать
брудне взуття і вдягнуть капці
під кухонною раковиною мав оселитися
мій кінь-гойдалка, який кожного року
на Святвечір виїдатиме сіно з-під обруса
Ти дивилась у вікно чекаючи мене зі школи
подеколи робила це розвішуючи білизну у дворі
а я знову хотів би побачити як ви вдвох із батьком
притиснувшись обличчями до шибки чекаєте сина
що вперше напився і був спійманий трамвайним контролером
