Посестри. Часопис №104 / На старому Подолі

Над урочищем тиша прадавня –
аж дзвенять голоси із минулих часів:
чую, як дзвонить наспівно ковальський молот
і гончарний круг замислено стишує оберти.

 

Над листям опалим – весілля пізніх метеликів.
Один золотистий такий і самотній
сів на самотній пожовклий листок.

 

Над Боричевим узвозом повітря прозориться,
і так прозоро прозористо
схолить донизу самотній князь Ігор,
іде поволі, задумливий,
іде –
і землі не торкається.