Посестри. Часопис №100 / Жінка, яка раптово увійшла до кімнати
Зі всією своєю прозорою маскою, з нафарбованим
волоссям і губами,
Ти знаходишся тут, ти ховаєш в собі іншу, справжню
до болю,
Силуєшся знищити, принаймні нейтралізувати тіло,
Наготу, червоне від крові нутро, яєчники для запліднення,
Рослинно-тваринну форму, плід еволюції та абстрактних
понять про красу.
Але не сховаєш очей, які є зеленими комахами
з рухливими вусиками,
І білих зубів, що розривають м’ясо тварин.
Будь-якої миті ми можемо повернутися до печери,
Діти виду й війни, ми виповзли з моря
Або впали з неба, щоби стати знову,
Через століття, летючим сім’ям для інших планет