Посестри. Часопис №84 / Повертаючись в сад

Нині там тільки в’юнка зелень і малі

Дошкульні шпички. Сто років тому, радісний.

Гомін. Яке ж то мало бути щастя,

Коли в каструлі булькотів річний півник.

А вони собі сиділи на ґанку й стежили за лисом,

Який вологим носом прокльовував

Папороть. Прабабця повторювала вголос,

А малий Владзьо за нею. Бережи нас, Господи,

Від тої червоної зарази, що по смерку

Приходить, а бідний чоловік немає й черевика,

Під ліжком, аби в неї жбурнути.