Посестри. Часопис №60 / Пілігрим

Країна розкоші прослалась підо мною,

Вгорі – блакить ясна, тут – лиця чарівні;

Чому ж у дальній край так хочеться мені,

Чом ще за дальшою я плачу давниною?

 

О Литво! Шум лісів, породжених тобою,

Миліший, ніж Байдар всі солов'ї гучні,

І більше я радів твоїй трясовині,

Як цим шовковицям з їх ніжною красою!

 

На лоні красоти, серед казкових див,

Чом лину серцем я до молодого ранку,

До тої, що колись так ніжно полюбив?

 

В краю, заказанім для мене, ти, коханко,

Як ходиш по моїх недавніх ще слідах,

Чи згадуєш мене хоч іноді в думках?