Посестри. Часопис №46 / Руїни замку в Балаклаві

Ці замки, що лежать у безладі руїн,–

Сторожа і краса твоя, невдячний Криме!

Тепер уламки це, що гад живе між ними,

Чи гірший, аніж гад, людського роду син.

 

На вежу сходимо; тут напис є один:

Можливо, це ім'я, що вчинками гучними

Було прославлене. Та час неумолимий

Травою вкрив його серед замшілих стін.

 

Тут грек на камені різьбив тонкі оздоби,

Монголів Генуя обертала в рабів,

Намаз побожний свій отут хаджі творив.

 

Тепер тут чорний гриф літа при темнім гробі:

Так в місті, де нема нікого, крім мерців,

Чорніють прапори погребної жалоби.