Посестри. Часопис №43 / Псалом свят-вечора

1

Хвала Тобі, що скрізь єси над нами,

Що дав нам, Отче, землю вільну й голу;

Не обрамовану незборними морями,

І не обтяжену величчям гір навколо,

Як грудь Твоя, відкриту перед нами...

 

2

Отож, на просторі арени тої

Немає місця ворогам, а тільки

Мужам безпечним, та ще тим, що зброї

Собі шукають знехотя до спілки,

Мечів, подібних до зорі ясної.

 

3

І ще за се хвала Тобі, наш Боже,

Що чоловік од лаврів не сп’яніє,

Що лоскіт вітру лагідний не може

Його розніжити намарно – і розвіє

На цвіть метеликів кохання гоже!

 

4

Він зверне свої позирки уклінні

До Тебе, що ввійшов до нас крізь стайню,

І в гробі жолоба лежав у сіні,

Та вже коли грав ролю незвичайну,

Як цілий світ лежав у гробі в сіні.

 

5

Хвала Тобі, хвала, незмірний Отче,

Що дав єси мені на Польщу право,

Все-праведний – так чом ти маєш конче

Ділити світ на світло-тінь лукаво,

Роз-чаром чар роздвоєний пророче.

 

6

І милість Ти закреслюєш промінням,

Уділом хаосу-народів мимоволі,

Як море те минув своїм велінням,

Гір не поставив на важницю долі,

А найпідлішим бавишся створінням.

 

7

До Тебе, Отче-Вітчиме, в зусиллі

Підношуся з убозтвом нашим славним,

З надією, що крила восьмикрилі

Щодень пройма, і у плащі державнім,

І в болях, що їх ледве в силі.

 

8

Хвала за ту Державу, муку нашу,

За страдницькі вінки над головами,

За благородства вихлюпану чашу,

За люд, що терпить муки сі віками, –

І за відкриті... в безконечність брами!