Посестри. Часопис №41 / «після молитви і після сповіді легше дихається...»

після молитви і після сповіді легше дихається

 

хочеться усміхатися цілувати коханого гладити пса

писати вірші не про страждання біль чи війну

а про перші підсніжники що зацвіли позавчора

хочеться думати про цибульки рослин

що вже давно не сплять бо ж поглянь крокуси

й гіацинти повистромляли листочки роззираються навсібіч

кажуть що бути весні й бути мирові

принаймні хочу вірити що саме так звучать

їхні слова

 

після молитви хочеться щоб розмова почата в ній

далі тривала після молитви ти знаєш що все що тільки є

може стати молитвою хліб і світло й вода

твоя за них вдячність і твій погляд на пелюстки квіток

мовчазний і тихий теж тоді молиться

 

після молитви й сповіді кроки легшають

серце заспокоюється м’язи напружені в тілі

розслабляються

згадуєш про веселку на небі слухаєш як у серці

мов пролісок навесні проростає тиша