Посестри. Часопис №17 / «щоб свідчити мушу вціліти не вижити ні...»

щоб свідчити мушу вціліти не вижити ні

вціліти це інше ніж вижити голосу ради

бо вижити в цій перепроклятій богом війні

подібно до зради і вдруге до смертної зради

лежу під вагою небесної тверді і тіл

ще декотрі теплі принаймні здаються такими

у мене десь куля у грудях не руш моїх кіл

волаю до кулі сукровиця гусне сягкими

стають небеса коло серця і десь в голові

щоб свідчити мушу вціліти і вибратись з ями

стріляють короткими чергами щоби живі

встигали ствариніти страху боюсь до нестями

я двічі боялась як валіка вбили мені

а я відчувала не відчай лиш спрагу і втому

а ще коли мама сказала що в них в ірпені

давида спалили живцем коло їхнього дому

тепер я всього лише мушу вціліти за тих

хто тут коло мене і зліва і справа і всюди

хтось дихав іще я це чула та врешті затих

щоб свідчити мушу вціліти простіть мені люди

 

Із книжки «Бабин Яр. Голосами»