Людина з коробкою

Адольфові РудницькомуАдольф Рудницький (1912 – 1990) – польський письменник, автор циклу творів на тему Голокосту, тяжів до «піднесеного» змальовування смерті жертв, проти чого різко виступав Боровський.[1]

Наш шрайбер був люблінським євреєм і приїхав до Освєнцима як досвідчений уже табірник із Майданека, а оскільки ще й знайшов близького знайомого в зондеркоманді, яка з причини своїх черпаних у крематоріях багатств користувалася в «лаґері» величезним впливом, то відразу почав удавати хворого, без жодних труднощів улаштувався в KBzwei – так скорочено, від KrankenbauII, називався окремий сектор Біркенау, відведений під лікарню – й отримав там чудове місце шрайбера нашого корпусу. Замість перекидати цілий день лопатою землю чи носити на голодний шлунок мішки з цементом шрайбер виконував канцелярську роботу – предмет заздрості й інтриґ інших тузів, котрі також переховували своїх знайомих на різних посадах: він приводив і відводив хворих, робив переклички в бараку, заповнював медичні картки й опосередковано брав участь у єврейських селекціях, які восени сорок третього року відбувалися майже регулярно раз на два тижні в усіх секторах нашого табору, адже шрайбер був зобов’язаний за допомогою флеґерів супроводжувати хворих у вашраум, звідки їх увечері вивозили вантажівками до одного з чотирьох крематоріїв, що тоді ще працювали по черзі. Нарешті десь у листопаді шрайбер підхопив високу температуру, наскільки пригадую – через застуду, а позаяк він був єдиним хворим євреєм у корпусі, то під час першої ж селекції його відібрали zurbesonderenBehandlung Zur besonderen Behandlung (нім.) – до особливого поводження. Офіційне нацистське формулювання, що означало «до смертної кари».[2], тобто до газу.

Відразу після відбору старший флеґер, з увічливості званий старостою, пішов до чотирнадцятого корпусу, де лежали майже винятково євреї, аби сторгуватися, що ми доставимо до них нашого шрайбера раніше і в такий спосіб уникнемо неприємного клопоту проводжання його до вашраума персонально.

- Ферлеґуємо Від нім. verlegen – переводити.[3] його aufvierzehn, Doktor, verstehen? auf vierzehn, Doktor, verstehen? (нім.) – до чотирнадцятого, лікарю, розумієте?[4] – сказав, повернувшись, він лікарю, який сидів при столі з трубкою у вухах. Лікар дуже старанно простукав спину новоприбулого пацієнта і тепер каліграфічним почерком заводив на нього медичну картку. Не відриваючись від роботи, він махнув рукою.

Шрайбер сидів навпочіпки на верхньому ліжку й турботливо обв’язував мотузкою картонну коробку, в якій тримав шнуровані аж до колін чеські черевики, ложку, ніж, олівець, а також смалець, хліб і фрукти, отримані від хворих за різноманітні шрайберські послуги. Подібно чинили майже всі єврейські лікарі та флеґери в КВ, адже, на відміну від поляків, вони не отримували ні від кого жодних посилок. Зрештою, поляки в КВ, яким надходила допомога з дому, також брали у хворих і тютюн, і їжу.

Навпроти шрайбера старий польський майор, якого невідомо чому тримали в корпусі вже кілька місяців, грав сам із собою в шахи, заткавши вуха великими пальцями. Під ним нахтваха Від нім. Nachtwache – нічний сторож.[5]ліниво відлив до скляного судна і негайно зарився в ковдру. В інших штубах похаркували й кашляли, в пічці пронизливо шкварчало сало, було гаряче й парко, як зазвичай під вечір.

Шрайбер спустився з ліжка і взяв коробку в руки. Староста суворо подав йому покривало і сказав узутися в дерев’яні капці. Вони вийшли з корпусу, через вікно було видно, як під чотирнадцятим номером староста зняв зі шрайбера покривало, забрав у нього дерев’яники і поплескав його по плечі, відтак шрайбер, одягнений лише в нічну сорочку, яку підвівав вітер, увійшов у супроводі іншого флеґера до чотирнадцятого корпусу.

Щойно увечері, коли в штубах роздали порції, чай і посилки, флеґери почали виводити мусульманів із корпусів і, здираючи з них покривала та взуття, шикувати по п’ятеро біля дверей. У дворі з’явився черговий есесівець і наказав флеґерам утворити перед вашраумом ланцюг, щоб ніхто не втік. Тим часом у корпусах люди споживали вечерю і порпались у свіжих посилках.

Через вікно було видно, як наш шрайбер вийшов із чотирнадцятого з коробкою в руці, зайняв своє місце в п’ятірці і, заохочуваний криками флеґерів, поволочився разом з іншими до вмивальні.

- SchauenSiemal, Doktor! Schauen Sie mal, Doktor! (нім.) – Ви тільки погляньте, лікарю![6] – покликав я лікаря. Той зняв трубку, важким кроком підійшов до вікна і поклав мені руку на плече. – Міг би проявити трохи більше розуму, як ви гадаєте?

Надворі вже стемніло, перед корпусом виднілися рухомі білі сорочки, обличчя людей були невиразні, вони пройшли вбік, зникли з поля зору. Я зауважив, що над дротами запалилися ліхтарі.

- Він же, старий табірник, прекрасно знає, що за годину чи дві піде до газу – голий, без сорочки й без коробки. Що за несамовита прив’язаність до решток власності. Міг би віддати комусь. Не вірю, щоб я...

- Ти справді так думаєш? – байдуже запитав лікар. Він забрав руку з мого плеча і ворушив щелепою, мовби длубав язиком дуплястий зуб.

- Вибачте, лікарю, але не думаю, щоб ви... – сказав я мимохідь.

Лікар походив із Берліна, мав дружину й дочку в Аргентині й інколи говорив про себе: «wirPreussen» wir Preussen (нім.) – ми, пруссаки.[7], – з усмішкою, в якій болісна гіркота єврея змішувалася з гордістю колишнього прусського офіцера.

- Я не знаю. Не знаю, що б я зробив, якби йшов до газу. Ймовірно, також узяв би з собою свою коробку.

Він повернувся до мене і жартівливо усміхнувся. Я побачив, що він дуже втомлений і невиспаний.

- Думаю, що навіть їдучи до комина, я б напевно вірив, що дорогою щось трапиться. Тримався б за коробку, як за чиюсь руку, розумієш?

Він відійшов від вікна, сів за стіл і звелів стягнути з ліжка іншого хворого: готував на завтра абґанґ Від нім. Abgang – відхід, від’їзд; в Аушвіці – група, яку переводять з одного барака в інший, з табору в лікарню, з лікарні в табір тощо.[8]оздоровлених назад у табір.

Хворі євреї наповнювали вашраум вереском і стогонами, хотіли підпалити будинок, але жоден із них не смів ткнути санітарного есесівця, який сидів у кутку, заплющивши очі, й або вдавав, що дрімає, або справді дрімав. Пізнього вечора на подвір’я заїхали потужні крематорійні вантажівки, підійшло кілька есесівців, євреям наказали залишити все у вашраумі, і флеґери почали їх, голих, закидати на машини, аж у кузовах повиростали масивні звалища людей, які, ридаючи і лаючись, від’їжджали, освітлені фарами, з табору, розпачливо тримаючись один за одного руками, щоб не злетіти на землю.

Не знаю, чому згодом у таборі говорили, ніби євреї, від’їжджаючи до газу, співали гебрайською якусь приголомшливу пісню, що її ніхто не міг зрозуміти.