Посестри. Часопис №14 / «відколи почалася війна...»
Відколи почалася війна,
я точно знаю
чому жінки малюють губи,
чому зав’язують
гарненькими бантиками
коробочки
зі своїми нервами –
скриньки
зі своєю пандорністю.
Відколи почалася війна,
я точно знаю
чому жінки
роблять епіляцію,
дбають про гель-лак
і драють нігтями
найменшу
пригорілу плямку
на плиті.
Відколи почалася війна,
я точно знаю
чому жінки вдягають
мереживну білизну,
а тоді встають навколішки,
щоб відпуцувати
найглибший
закуток унітазу так,
щоб із нього
можна було їсти.
Відколи почалася війна,
я точно знаю
чому жінки
курять і всміхаються
в дорогих
сонцезахисних окулярах,
готують за усіма правилами
не свої релігійні свята
і дотримуються
обрядів та ритуалів.
Відколи почалася війна,
я точно знаю
чому жінки
їздять за кермом –
самі на курорт
з виводком,
а також відтирають,
хукаючи,
кожнісіньку пляму
на склі, дзеркалі,
плитці, підлозі.
Відколи почалася війна,
я точно знаю
чому жінки
годинами теревенять
по телефону з родичами,
слухають під душем
президента
та інших політиків,
совгають меблі –
(як добре, що нічого вбудованого!!!)
вішають картини,
ставлять фото в рамочки.
Відколи почалася війна,
я точно знаю
чому жінки
загодовують дітей,
дозволяють зайве, солодке,
перестеляють постіль,
вчасно міняють рушники,
(навіть кухонні).
Відколи почалася війна,
я точно знаю
чому жінки
терплять,
згорають від хтивості
до незнайомців
хочуть дітей,
складають,
прасують,
ділять побут
з свекрухами,
не ревнують до
давніх суперниць.
Відколи почалася війна,
я точно знаю
чому жінки
забивають на кар’єру
поки в дітей
ріжуться зуби,
уявляючи,
як ці діти
зовсім скоро
з’їдять яблучко
або перегризуть
ворогу горлянку.
Відколи почалася війна,
я точно знаю
що жінки
зриваються для
всього цього вдосвіта,
щоб колись знову
мати змогу
всього цього
не робити,
а натомість виспатися.