Посестри. Часопис №3 / Ім’я батька

У мого, благословенної пам’яті, померлого минулого літа батька, було рідкісне біблійне ім’я: Псахе. Таке рідкісне, що навіть дотепер не один із досвідчених рабинів переконує нас, що такого імені взагалі не існує. Звичайно, що таке ім’я батька не було прийнятне для школи, де принаймні кілька разів на рік при різних формальних обставинах треба було встати і на цілий клас відповісти:
— Фрайліх, а ім’я батька?
— Псахе.
— Як?
— Псахе.
Жоден батько іншої дитини в класі не мав більш оригінального імені. Але у такому молодому віці оригінальність не цінується на ринку. Імена інших батьків, навіть єврейські, звучали звично: Кароль, Якуб, Міхал, в найгіршому випадку Ізидор, якщо хтось не хотів надто віддалятися від передвоєнного Ісаака.
— Навіщо тобі таке ім’я? — казала тітка до батька. — Зміни на Павел Весоловський.
Однак батько, який усе своє доросле життя вірив тільки у науково-технічний поступ (сам був механіком), носився зі своїм біблійним іменем як з прапором. Перепитуваний людьми, євреями і неєвреями, відповідав, що англійці теж називають дітей біблійними іменами. І хоч був засимільованим євреєм, прив’язаним до польсько культури, і знав напам’ять увесь концерт ВойськогоКонцерт Войського — уривок з «Пана Тадеуша» Адама Міцкевича.[1], не хотів бути Весоловським, і в жодному випадку — Павлом.
Не надто мене це переймало, але часом спадало на думку, як би це звучало, коли б у класі запитали:
— Весоловська, а ім’я батька?
— Павел.
Минуло чимало літ, аж поки довідалася, що Павло — не справжнє ім’я Павла, бо насправді називався Савло. Ніколи також не питала батька, де власне у Біблії зустрічається те дивне ім’я і не намагалася шукати. Вистарчало мені, на превелику радість цілої родини, що відшукали те ім’я в «Голосах у темноті» СтрийковськогоГолоси в темноті — книга Юліана Стрийковського. [2]. «Голоси в темноті» — теж були Біблією, книгою життя померлих галицьких євреїв, з яких походить наша родина. Тижнями, увечері, мама читала нам уголос ті Голоси. Там, зокрема, був той другий Псахе. Ще один на цілому світі, окрім нашого батька. І тільки по смерті батька, з’ясувалося, що наші знання про його ім’я недостатні.
— Hebrew name? — запитав власник робітні, у якого замовляли надгробок.
— Псахе.
Накреслив кілька знаків гебрейською і показав мамі, кажучи: — Песах.
— Ні, ні в якому випадку не Песах, — запротестувала мама. — Зовсім не Песах. Батько завжди підкреслював, що це не одне й те саме ім’я. Але мама не знала, як треба написати гебрейською, щоб уникнути помилки.
— То складна справа, — сказала Міріям, гебраїстка, викладачка івриту в Колумбійському університеті й письменниця. Подібна помилка трапилась на надгробку Ісаака Башевіса Зінґера, де замість «Nobel»Nobel — лауреат нобелівської нагороди.[3] написано «noble»Noble (англ.) — шляхетний, вельможний, знатний.[4], що — видається — не відповідає суті і стало «випадковим» епітетом.
Від кого б довідатись? Найпростіше було б знайти якогось гебраїста в університеті, але у каталозі біля кожної знайденої назви курсу — напис прописом, що курс цього семестру не читатиметься.
Зняла слухавку і зателефонувала до двоюрідної сестри Нуріт до Голону. Нуріт — моя двоюрідна сестра і найправдивіша у світі сабраСабра — євреї, які народилися в Ізраїлі, назва походить від виду кактуса. [5]. До сьогодні не признається нікому, що її батьки в припливі шаленства у п’ятдесятих роках повірили, що в Польщі буде їм ліпше й приїхали з Ізраїлю цілою родиною до нас, до Щецина. Виїхали кілька років опісля, як тільки відкрилися кордони, але завдяки цьому маємо спільну мову і родичаємось.
— Нукі, дізнайся, як треба написати ім’я мого батька гебрейською.
— Не мушу довідуватись, — відповіла. Я знаю. Не раз про те з ним говорили. Оригінально було Птахя, але на їдиш «т» замінено «с».
— Так, так, — підтвердила мама, коли переказала їй розмову. — Петах — гебрайською «відчинити», що означає «відкритість до Бога».
За кілька днів прийшов лист від Нуріт із каліграфічним написом, а збоку — невеличкий допис, що це з Книги Ездри. Книга Ездра —  невеличка, знайшла це вмить. Спочатку англійською, а згодом — польською.
Ездра 10, 23. «Also of the Levites; Jozabad, and Shimei, and Keliah (the same is Kelita), Pethahiah, Judah and Eliezer» — «А з Левітів: Йозабад, Шімей, Келіях, тобто Келіта, Петахіях, Юда і Елізер»
І ось, коли викличуть мене знову, то буду мати вибір:
— Фрайліх, а ім’я батька?
— Птахя, Петахіях, польською Петахіяш, чи просто ПСАХЕ.

Лютий 1999

Дивись також: Ім’я батька - Анна Фрайліх | Посестри. Українська та польська лiтература (posestry.eu)