Посестри. Часопис №99 / Сніг не змиває кров, а лише приховує

99-й номер випадає на важкий тиждень: це водночас десята річниця розстрілів на Майдані і друга річниця повномастшабного вторгнення. Ми двічі згадуємо перехід від умовно нормального світу до світу в війні, і сам перехід завжди шокує, психіка не хоче пристосовуватися, ще вчора були якісь плани, а сьогодні тільки непевність, боротьба і вогонь.

Українська поезія відповіла на катастрофу зростанням – якісно й кількісно, у потужному потоці непросто вирізнити одного автора чи авторку, тож редакція пропонує вашій увазі своєрідну мозаїку текстів. По два вірші – Івана Адрусяка, Олени Гусейнової, Елли Євтушенко, Олафа Клеменсена. Вибір, звісно, суб’єктивний, українська поезія у хвилі випробувань дуже зроcла, намагаємося відобразити її широкий спектр у сукупності публікацій.

Наша війна так резонує з досвідом інших воєн, зокрема відносно історично нещодавніх. І натерта до блиску чашка як символ домашнього, мирного життя (Гусейнова) – перегукується із потрощеною порцеляною Мілоша. Бо ми ж знаємо, що стається із такими улюбленими горнятками у вирі бойових дій.

мила і натирала до блиску

тільки тоді переливала каву у чашку

білу прозору

схожу на мушлю

зовсім нову

з коробки

для кращих часів

До 24 лютого публікуємо зворушливі й болісні спогади Олени Степаненко, яка однією з перших побачила широкомасштабне вторгнення зі свого вікна, що виходить на Гостомельський аеропорт. Пронизлива історія Олениної родини й Олениного рудого кота – яку важко читати – і яку неможливо не читати.

Переходом до «польського» блоку текстів є ґрунтовна стаття Людмили Бербенець про поета Кшиштофа Каміля Бачинського. Він загинув дуже юним на барикадах Варшавського повстання – і є болем польської культури: заповідався ж бо на такого визначного автора. Ціле втрачене «покоління Колумбів» у Варшаві нагадує про нескінченні українські втрати, від Ростріляного відродження, через зниклі в архівах КДБ рукописи – до вбитих вже на наших очах Амеліної, Вакуленка, Кривцова... Стаття розповідає про Бачинського, і раптом пам’ять про втрачених поетів розростається й охоплює дедалі більше імен, із дедалі ширших територій. Усе так схоже.

Блок польської поезії подає класичну лектуру: Ципріан Каміль Норвід, один зі стовпів польского романтизму, в нових уперше публікованих конгеніальних перекладах Маріанни Кіяновської – добірка дібрана тематично про війну, бунт, батьківщину, завдяки новому прочитанню звучить дуже органічно.

Зле, зле все і всюди ведеться,

Тая нитка чорна прядеться:

Вона при мені, за мною, переді мною,

Вона у кожнім зітханні,

Вона у кожнім вітанні,

Вона в сльозі, в молитві, в гімні – луною.

І завершує випуск уривок із книжки, що була презентована під час Львівського форуму видавців восени 2023 року, це розмова Богдани Матіяш із Борисом Ґудзя́ком. Розмова про війну, життя, смерть і правду– важлива не лише для релігійної аудиторії. Це уважний голос у пошуках сенсу, а що, крім сенсу й віри – може ще всіх нас тримати на довгій дистаніції виснажливої боротьби?