Посестри. Часопис №11 / Весна у Приірпінні
ВЕСНА У ПРИІРПІННІ
заїхали танком у двір
сказали
не ходи тут
бо пристрелимо
так і сидів у підвалі
вдвох зі старою мамою
їли консервацію –
солоні огірки
мариновані перці
до вибухів звик швидко
за гучністю визначав
кому з сусідів не пощастило
два тижні мерз
два тижні боявся
холодна весна
дихала у міжребер’я
так ніби намагалася
дістати до самого серця
тільки б стара не померла
думав він
тільки б перетерпіла
хмари виповзали з укриття
ніби хтось випускав дим
з прокурених легенів
чужі голоси
цього разу були чужими як ніколи
і все буквально все –
буяло й ширилося
і стільки навкруги всього дивовижного –
аж очі розбігаються:
ось могила в міському саду
ось могила у ближній лісосмузі
ось ще одна могила – посеред клумби
де грунт особливо м’який
так мало землі для нас всіх
так багато нас для цієї землі
одного дня вони поїхали
розвалений паркан
який обіцяли поремонтувати
так і лежить
