Посестри. Часопис №98 / «А буває, що я, розбуялий у хіті...»

А буває, що я, розбуялий у хіті,
Хочу мати слугиню – на хміль і на солод,
Щоби пестощем потамувала мій голод –
Ти ж вигадлива в ласках і найкраща на світі.

Як коса твоя – вибухле зілля – несміло
Обвіває мій дух саду подихом пряним,
Я торкаюсь коси – почуваюся п’яним –
І губами вслід дрожу проводжу по тілу.

Я радію, як ти виціловуєш – щира –
Мої груди кошлаті, повні в любощах моці.
В них примарюю груди могутнього звіра –
І стараюсь, як пестиш, звіра мати на оці.