Посестри. Часопис №96 / «не ходи за мною, золота моя смерте...»

не ходи за мною, золота моя смерте,

забудь моє ім'я.

 

небо кольору кулі.

куля кольору птаха.

птах у самому серці –

не ходи за мною.

 

смерть одного – це мало?

як виміряти великість смерті,

якщо всі ми перед нею рівномалі

і записані в книгу крил метелика-одноденки,

яку читаєвеснянкуватий півень

і снайпер по той бік цівки або

цілушки житнього хліба

розламаного між чотирма людьми

і старим рудявим собакою.

 

хто я між ними?

до кого я дихаю?

 

смерть одного – це мало?

 

а якщо йому одинадцять і він лежав під завалами?

а якщо їй двадцять і вона народила у Маріуполі,

а якщо йому трохи за сорок і його розірвало міною,

а якщо – кожен другий із двору,

а якщо таких – тисячі?

 

не ходи за мною, золота моя смерте,

забудь моє ім'я.

 

небо кольору кулі.

куля кольору птаха.

птах у самому серці –

не ходи за мною.

 

Жовтень, 2022. Харків, квартира Шевельова