Посестри. Часопис №92 / «зернятами снігу трава усіяна...»

зернятами снігу трава усіяна

весільна така трава...

що проросте із цього насіння?

скільки воно протрива?

 

хто його буде пане-брате

збирати – якби знаття...

надто холодні вдались зернята –

для мислі, не для життя

 

надто колючі надто бездомні

як ти їх не назви –

мовби не з неба впали судомно

а вроджені з голови

 

мовби ніхто їх і не насіяв

як музику на поля

а просто подумав: чи й це насіння

витримає земля?..