Посестри. Часопис №92 / «і страх не такий – не подібний на страх...»
Наш 92-й номер відкриває собою наступний календарний рік, 2024-й. Як і більшість українців, редакція з острахом і надією переступає цю умовну символічну межу, позначену страшними обстрілами українських міст. Щиро вітаємо нашу читацьку аудиторію з різдвяними й новорічними святами і зичимо, щоб надії в 2024 році було набагато більше, ніж страху.
2023 рік у колах польських культурних діячів минув під знаком визначної нобеліантки Віслави Шимборської, тексти якої і про яку неодноразово з’являлися на шпальтах «Посестер». Віднині ж Польща буде зосереджена на двох не менш знакових постатях, чиї ювілеї стають приводом уважніше приглянутися до їхньої творчості. Йдеться про Чеслава Мілоша та Збіґнєва Герберта.
Наприкінці жовтня мине століття від народження Герберта, що важливо для українсько-польського діалогу – народився видатний поет у Львові. Існує чимало перекладів цього поета на українську мову, тож настає час їх перечитати. Шанувальники іншого польського нобеліанта, натомість, пропонують придивитися з двадцятилітньої часової перспективи (саме стільки минуло від смерті Мілоша) до його творчого сліду в світовій культурі. І Герберт, і Мілош, звісно, вже присутні на сторінках «Посестер», але цього року будуть особливо закцентовані. І починаємо цикл, їм присвячений, із есею «Ким є Мілош» видатного польського літературознавця Яна Блонського.
Поетичний настій номера – зима, крихкість, війна. Пропонуємо добірку Івана Андрусяка, поета слова тихого, витонченого, але дуже сильного та глибокого.
зернятами снігу трава усіяна
весільна така трава...
що проросте із цього насіння?
скільки воно протрива? –
запитує поет, і його запитання дуже резонує з нашою притихлістю перед початком чергового воєнного року.
Польську поезію репрезентує Мечислав Яструн у перекладі Наталії Бельченко, сніг нагадує йому забуття, втім, щось у тому є.
Занурююсь я, віроломний, в білішу ніж сніг летаргію
перших снігів, щасливий нещастям
незворотності повернення.
Наталія Бельченко в цьому номері представлена і в ролі перекладачки, і як авторка, вірші якої відлунюють зимою та війною водночас.
Про те, як привернути увагу до своїх текстів, а ще про безжальну працю над собою, яка передує успіху, читайте у свіжому інтерв’ю Ірини Феофанової з Максом Кідруком. Він наголошує, що саме постійність і працьовитість – ключові риси для письменника, але, можемо додати від себе – й для всіх нас так само. Тільки безмежною працею, самопосвятою і наполегливістю зможемо перетривати. У що – віримо.
