Посестри. Часопис №119 / Навіщо тут війна?
У поетичному тексті війна стає образом. Про яку війну йдеться? Про неконкретну, глобальну, абстрактну – чи про саме цю, нашу, поколіннєву? Навіщо тут війна? Навіщо в нас? Навіщо нам?
Катріна Хаддад творить у спосіб драматичний та виразний картину сучасної війни, яка проходить в усі закутки й усі криївки нашої свідомості:
– Якщо це сон, навіщо тут війна? – дивується вона.
– А куди вона дінеться? – дивується він. –
Ти носиш її у собі, тепер це твій вантаж.
– І твій, – зауважує вона.
– І мій.
Війна приносить наслідки непередбачувані: ми не знаємо, якими станемо після неї, але чи взагалі існуватиме час після війни? Пьотр Міцнер глибоко входить у проблему цієї постситуації:
є тільки страх
фундаментальний
післяєврейський
є чимдалі старший
скарб якого
не знайду
він не спить
проклинає на чим
світ стоїть
власне на чим
стоїть?
Пропонуємо уривок драми Станіслава Ігнація Віткевича «Безіменний твір. Чотири дії досить прикрого кошмару» в новому українському перекладі Світлани Бреславської. Твір просякнути абсурдом політичності чи політичністю абсурду, а через фантасмагорію взаємин підкреслює проблему можливості/неможливості міжлюдської комунікації.
У випуску разом із Ташею Торбою обговорюємо проблеми сучасної літератури та війни. Таша Торба говорить: «Порадила б не боятись цієї теми. Війна – це наша реальність, і книжки, в тому числі дитячі, покликані навчити жити з цією реальністю. Діти сильніші, аніж ми думаємо, вони справляються, вони адаптуються – їм треба лише супровід, мудрий і наповнюючий. Дорослі тяжче проходять через війну, бо знищений увесь їхній світ, маленький і великий, дехто не може цього прийняти. І тут теж важливо говорити, ділитись історіями – це дає усвідомлення, що твій біль не єдиний, ти не на самоті – і що разом справді легше».
Цю всюдисущість та універсальність літератури вкрай виразно описала Анна Насіловська, беручи до уваги глобальний вплив романтистичного свідогляду: «У Міцкевича також помітні небезпечні тенденції романтичного мислення: ігнорування реальності, «міряння сил на заміри», містицизм, а особливо національний містицизм. Прагнення повернути незалежність не можна до кінця ототожнювати з романтизмом, хоча визначення «політичний романтизм» означає позицію бунту і протесту, навіть якщо дії не мають шансів на успішне завершення».
Сучасна проза в 110-му номері представлена черговим уривком нової повісті Анни Грувер.
