Посестри. Часопис №9 / «що ми знаємо про любов що ми вміємо називати любов'ю...»
*
що ми знаємо про любов що ми вміємо називати любов’ю
чи ми знаємо що вона чиста як сніг безумовна й свята
не пам’ятає образ не затаює гніву сходить в глибини глибин
і навіть якщо нею нехтують трохи засмучується але ніколи
не відвертається
що ми знаємо про любов про казку з казок пісню з пісень
про голос з пустелі що довго мовчить а тоді врешті співає
так що цей спів лікує всі рани і болі мов листок подорожника
що ми знаємо про цей спів наскільки його стане
ми як малі діти просто радіємо ліпимо сніжки
ловимо сніг язиком роззявивши рота поки він щедро
сипле з небес роздивляємося найбільші сніжинки що впали
на рукавиці й на вії ми здивувалися б якби хтось сказав
що наша любов як сніг або що сніг це і є любов
безконечна пречиста ми здивувалися б але все так і є
триває зима тривають сніги є любов прекрасна як сніг
